Історична реконструкція починається задовго до першого розкрою тканини. В Atira Ruthenia ми відтворюємо міщан, військових слуг і лицарів (земян) Русі у складі Великого князівства Литовського близько 1370–1420 років: земель сучасної Київщини, Волині, Чернігівщини та Переяславщини. У цій статті пояснюємо, як ми це робимо: з якими джерелами працюємо, як позначаємо те, що знаємо, і де наше знання закінчується.
Чому джерел так мало
Спеціальних праць про одяг цього часу й регіону небагато. Оскільки Русь входила до Великого князівства Литовського й була тісно пов'язана з Королівством Польським, більшість досліджень написали польські, литовські та білоруські науковці. Упродовж майже двох століть, за Російської імперії та Радянського Союзу, в Україні цю тему здебільшого оминали, і досі жоден український історик не зробив її головною темою своїх досліджень.
Джерела є, але вони розпорошені: праці з образотворчого мистецтва, археологічні статті про окремі аксесуари, дослідження костюма ранішої та пізнішої доби, які частково торкаються й нашої. Разом це чималий список. Проте ніхто ще не поєднав усе це в одне бачення того, як одягалися люди на руських землях близько 1400 року. Тож багато з того, що носять реконструктори, є результатом їхнього власного пошуку.
Тому кожну реконструйовану річ ми розглядаємо як невелике дослідницьке питання, а не як костюм.
Чотири види джерел
1. Зображення руських майстрів
Найближчі до нас зображення походять із храмів, які розписували руські майстри на замовлення короля Владислава II Ягайла. Розписи каплиці Святої Трійці в Люблінському замку завершила 1418 року група руських художників на чолі з майстром Андрієм; серед них два з трьох прижиттєвих портретів Ягайла (Люблін). Споріднений цикл зберігся в Сандомирському соборі, його датують приблизно 1421 роком (Юрковлянєць).
Ці розписи дуже цінні для силуету, головних уборів і деталей. Але це церковне мистецтво: святі вдягнені за візантійським каноном, а не в побутовий одяг. Найуважніше ми дивимося на донаторів, воїнів і другорядних персонажів і розглядаємо кожну фігуру окремо.
2. Археологія нашого регіону
Органічні знахідки зберігаються рідко, але вони є. Під час розкопок 1986 року на чернігівському дитинці знайдено колекцію зі 186 шкіряних предметів із шарів XIV–XV ст. Серед них м'яке взуття й чоботи, шкіряні рукавиці, пояси з рядами металевих бляшок і поясна сумка з клапаном, двома внутрішніми відділеннями та вишитим декором (А. В. Курбатов, «Археологія», 1996, № 2). З Києва походить бронзова лита накладка у вигляді дракона, знайдена 1936 року на Старокиївській горі: дослідник пов'язує її з декоративною шкіряною поясною сумкою кінця XV–XVI ст. (М. Осипенко, «Археологія», 2016, № 4).
Ці знахідки дають реальні форми, матеріали й конструкцію взуття, поясів і сумок, тобто саме тих аксесуарів, які прив'язують костюм до місця.
3. Ширший простір ВКЛ і Русі
Вільнюс, столиця Великого князівства, має одні з найбагатших органічних шарів XIV–XV ст. у регіоні. Поясна сумка XIV ст. з металевими деталями з Нижнього замку дуже схожа на знахідки з Новгорода й Твері (Lituanistika). В іншій частині міста наприкінці XIV — на початку XV ст. працювала майстерня, що виготовляла чоботи, рукавиці й сагайдаки (Lituanistika).
Допомагають і писемні джерела. Новгородські та псковські берестяні грамоти XIII–XV ст. згадують тканини з вовни, шовку, льону й конопель, фарбовані в різні кольори, вибілене полотно та міру тканини ліктем (Калугіна 2024).
Для самого Великого князівства ключові для нас дві праці білоруської дослідниці Ганни Барвенавої: огляд середньовічного текстилю на землях Білорусі (2008) і дослідження готичного костюма ВКЛ кінця XIII–XVI ст. (2002).
4. Польські та західноєвропейські аналогії
З 1385 року Велике князівство було пов'язане з Королівством Польським особистою унією, і мода переходила з однієї держави до іншої. Для Польщі ми спираємося на «Історію одягу» Марії Гутковської-Рихлевської (1968) і дослідження Кристини Турської про придворний одяг у Польщі за перших Ягеллонів (1987), яке охоплює й правління Владислава II Ягайла.
Для крою й конструкції ми використовуємо найкраще задокументовані збірки Європи: археологічний текстиль середньовічного Лондона («Textiles and Clothing, c. 1150–1450», Музей Лондона) та Бокстенську людину зі Швеції, один із небагатьох повних чоловічих комплектів одягу XIV ст. Вони показують, як одяг насправді кроїли й шили. Це аналогії, а не докази для Русі, і ми так їх і позначаємо.
Як ми позначаємо те, що знаємо
Кожен елемент реконструкції отримує одну з чотирьох позначок:
- Підтверджено: є знахідка або зображення з нашого регіону й часу.
- Аналогія: джерело походить із сусідніх земель чи спорідненого періоду (Вільнюс, Новгород, Польща, Західна Європа), і ми його називаємо.
- Інтерпретація: обґрунтований висновок із кількох джерел.
- Відкрите питання: ми поки не знаємо, і так і кажемо.
Поясна сумка за чернігівською знахідкою позначена як підтверджена; капюшон, скроєний за лондонським зразком, — як аналогія.
Від джерела до голки
Джерела перетворюються на одяг через практичні рішення: вовна чи льон, ширина полотна, ручні шви, кольори, яких могли досягти тодішні барвники. Кожне рішення ми записуємо. Це важливо не лише для клубу. На наших майстер-класах з історичних ремесел в Ірландії учасники вчаться шити за тими самими задокументованими викрійками й дізнаються, чому зроблено саме такий вибір.
Що далі
Історична комісія клубу збирає та перевіряє ці джерела, щоб дослідження не трималося на одній людині. Зараз вона готує задокументовані «паспорти» показових комплектів: для кожного предмета одягу й спорядження вказано джерело, матеріал і майстра. Ми опублікуємо їх тут, щойно вони будуть готові.
Джерела
- Барвенава Г. А. Тэкстыль Сярэднявечча на землях Беларусі. — Мінск: Беларуская навука, 2008. — 207 с.
- Барвенава Г. А. Гатычны касцюм ВКЛ к. XIII – XVI ст. // Castrum, urbis et bellum: Зборнік навуковых прац. — Мінск, 2002. — С. 23–38.
- Gutkowska-Rychlewska M. Historia ubiorów. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Ossolineum, 1968. — 962 s.
- Turska K. Ubiór dworski w Polsce w dobie pierwszych Jagiellonów. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Ossolineum, 1987. — 281 s.
- Курбатов А. В. Коллекция кожаных предметов из Чернигова // Археологія. — 1996. — № 2.
- Осипенко М. С. Пізньосередньовічна накладка із зображенням дракона з розкопок 1936 р. на Старокиївській горі // Археологія. — 2016. — № 4.
- Smorąg-Różycka M. Bizantyńskie freski w sandomierskiej katedrze // Prace Historyczne. — 2014. — 141: RUJ
- Каплиця Святої Трійці, Люблінський замок: Lublin Travel
- Jurkowlaniec G. The artistic patronage of Władysław II Jagiełło: Medievalists.net
- Поясна сумка XIV ст. з Нижнього замку у Вільнюсі: Lituanistika
- Дерев'яні будівлі XIV–XVI ст., вул. Майроніо, 13, Вільнюс: Lituanistika
- Калугіна Е. М. Середньовічні тканини за берестяними грамотами (2024): DOAJ
- Crowfoot E., Pritchard F., Staniland K. Textiles and Clothing, c. 1150–1450. — Museum of London.
- Nockert M. Bockstensmannen och hans dräkt.
*Читайте також:* Історична реконструкція в Atira Ruthenia · HEMA та історична реконструкція: у чому різниця? · Освітні програми · Замовити майстер-клас або виступ